Педагогічна проблема:
Формування успішної особистості засобами інноваційних технологій
Найкращій спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими
О. Уайльд
Актуальність і перспективність. Сучасні реалії нашого життя потребують від випускника нової української школи нових навичок і вмінь для успішної самореалізації, прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готовності до свідомого життєвого вибору, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності. Життя в 21 столітті вимагає від молодої людини навичок винахідливого мислення, ефективного спілкування, творчого підходу до справи та вміння знайти нестандартне рішення проблеми. Ці вищевказані навички та вміння допоможуть молодим людям стати більш адаптованими до сучасного життя, яке швидко змінюється, здатними орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, працювати спільно в різних колективах та стати успішною, щасливою людиною.
Вивчаючи природу людей, які змогли стати успішними в наш час, аналітики виділили декілька навичок та вмінь цих людей, які привели їх до успіху. Це творчість і інноваційність, критичне мислення і вміння вирішувати проблеми, комунікативні навички та навички співробітництва, вміння працювати з інформацією та комп’ютерні навички, лідерство та відповідальність, громадянська свідомість.
Творчість та інноваційність:
- Здатність оригінальності та нового підходу в діяльності;
- Розвиток нових ідей та донесення їх до інших;
- Відкритість до та сприяння новим та різноманітним перспективам.
Критичне мислення і вміння вирішувати проблеми:
- З’ясування причинно-наслідкових зв’язків;
- Здійснення вибору та прийняття комплексних рішень;
- Визначення та постановка суттєвих запитань до прояснення різноманітних позицій, що дозволяє приймати кращі рішення.
Комунікативні навички та навички співробітництва:
- Ефективне формулювання думок та ідей шляхом чіткого та зрозумілого висловлення та написання;
- Можливість ефективно співпрацювати з різноманітними групами;
- Гнучкість та готовність до застосування необхідних компромісів з метою здійснення спільного завдання;
- Прийняття відповідальності за результати спільної роботи.
Вміння працювати з інформацією та комп’ютерні навички:
- Вміння швидко та ефективно шукати інформацію,
- Критично та компетентно оцінювати інформацію,
- Вміння вірно та творчо використовувати дані для вирішення проблем;
- Використання комп’ютерних технологій як інструменту для спілкування, досліджень.
Лідерство та відповідальність:
- Використання міжособистісних навичок та навичок вирішення проблем для впливу на інших та ведення їх до мети;
- Використання сильних сторін інших для досягнення спільної мети;
- Виявлення чесної та етичної поведінки.
Громадянська свідомість:
- Діяльність відповідно до інтересів широкої спільноти;
- Високий рівень активності в прояві трудовій та суспільно-корисній діяльності;
- Вміння генерувати ідеї і ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави.
Так яким чином ми, педагоги, можемо сформувати творчу, підприємливу, успішну особистість, відповідального громадянина з активною життєвою позицією для розбудови потужної держави з конкурентною економікою, щоб виконати соціальне замовлення нашого суспільства
Отже, успішна особистість – яка вона? Які є складові успіху? За яких умов можливе усвідомлення людиною того, що вона успішна? Чи кожен учень може стати успішним в навчанні, творчості чи спорті, а далі в майбутній професійній діяльності? Яка система виховної роботи може стати ефективної під час формування успішної особистості? Ці питання турбують багатьох сучасних педагогів.
Пошук та творчий підхід у використанні форм та засобів інноваційних технологій для створення атмосфери успішності учнів при організації виховної роботи в класі сприяє забезпеченню умов для розвитку інтелектуальних та творчих здібностей учнів, задоволення їхніх соціально цінних і особисто значущих інтересів і потреб. Що в свою чергу підвищує мотивацію дітей до різного роду діяльності, творчості, в ході якої вони набувають досвіду в різних сферах життя.
Отже, мета даної роботи є:
1. Виділити та охарактеризувати проблему формування успішності особистості;
2. Довести доцільність та ефективність використання інноваційних технологій у вихованні успішної особистості;
3. Вивести алгоритм роботи у формуванні успішної особистості.
Наукові концепції та теорії
Проблема феномену успішності є одним із важливих аспектів загальної проблеми розвитку особистості. Ставлення людини до власного успіху, особливості переживання цього явища є предметом дослідження багатьох науковців. Тому що успіх як психологічне явище пов’язано із соціальною природою людини.
У вітчизняних та зарубіжних психологічних дослідженнях вчені розглядають успішність особистості як проблему особистісного зростання, розвитку самоідентичності, адаптованості до зовнішніх умов життєдіяльності; як проблему, пов’язану з формуванням особистості (Дж. Аткінсон, Д. МакКлелланд, А. Маслоу, Ю. Орлов та ін.).
Слід відмітити, що успішність – це поняття, яке охоплює не одиничне випадкове явище, а неодноразово повторюваний життєвий досвід, що формується завдяки позитивному мисленню і способу життя, в основі якого є мотивація досягти поставленої мети через цілеспрямовану діяльність, прагнення гармонійно розвиватися.
Успішність – це також внутрішній стан особистості, до якого вона приходить поступово, за допомогою регулярної концентрації своїх ключових бажань, активних зусиль (дій) щодо їх втілення з метою досягнення рівноваги та гармонії. Гармонійний стан визначається людиною за певних умов: гарне здоров’я і самопочуття, позитивне мислення, душевний комфорт, матеріально-фінансовий добробут, гарні відносини з близькими людьми, професійна та творча самореалізація тощо.
На думку німецького психолога та філософа Е. Фромма, найбільш близьким до розуміння успішної особистості є людина з продуктивним типом характеру, яка характеризується певним ідеалом. Це людина креативна, незалежна, спокійна, чесна та любляча. Ця людина може здійснювати соціально корисні вчинки, вона здатна до творчого самовираження через створення суспільно корисного продукту.
Б. Теплов вважає, що якості людини створюються та виявляються в діяльності і є динамічними. Вчений наполягає, що якості існують лише в русі, лише в розвитку, оскільки розвиток відбувається в процесі діяльності. Науковець назвав якостями тільки такі особливості, які стосуються успішності виконання тієї чи іншої діяльності. Він зазначив, що не окремі якості як такі,що безпосередньо визначають можливість успішного виконання будь-якої діяльності, а лише поєднання цих здібностей, що характеризують цю особистість.
В свою чергу, Є. Ільїн відстоював думку про зв’язок між мотивацією та властивостями особистості. Він вважав, що властивості особистості впливають на особливості мотивації, а особливості мотивації, закріплюючись, стають властивостями особистості. Ф. Хоппе наголошував, що велике мотиваційне значення має прагнення досягнення успіху. Отже , якщо особистість орієнтована на успіх, вона впевнено йде до мети діяльності в очікуванні успішного результату. У цьому вона завдячує власній Я-концепції. Успішність особистості завжди виявляється у поведінці та діяльності людини.
Результати аналізу робіт відомих психологів свідчать про те, що творча продуктивність і психологічна основа досягнення високих результатів виражається в загальних здібностях, креативності, оптимізмі, вірі в успіх, мотивації. Дослідники підкреслюють, що досягненню високих результатів сприяють такі якості, як віра в значущість та важливість своєї справи, розуміння своєї місії, висока працездатність, ентузіазм, віра в себе, постійне прагнення до розвитку і самовдосконалення, внутрішня свобода. Саме висока мотивація досягнення, прагнення до успіху визначають реальні результати діяльності успішних людей.
X. Маккей вважає, що, хоча всі ми маємо індивідуальні здібності, завдяки яким кожен з нас є унікальним, можна виокремити загальні характерні особливості процвітаючих людей, що допомогли їм добитися успіху. На основі цих особливостей вченим була побудована формула успіху, яка містила суму таких компонентів: завзятість, визначення мети, зосередження зусиль. Якщо до цієї формули додати впевненість у собі, успіх неодмінно прийде. Отже, кожен із нас здатний зробити дуже багато для розвитку своїх здібностей, характеру, ділової активності, цілеспрямованості. Практично всі з перерахованих особливостей можна змінювати та розвивати.
Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у виробленні певної моделі системи виховної роботи над формуванням особистісних якостей, які притаманні успішній особистості; у знаходженні інноваційних форм та методів роботи для створення атмосфери успіху у житті дітей, того мікроклімату в класі, який би сприяв розвитку їх творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок, формуванню творчої, гармонійно розвиненої особистості учня. Новизна досвіду полягає у творчому впровадженні сучасних освітніх технологій з метою створення комфортних умов для навчання та самореалізації, креативного розвитку особистості дитини.
Життя доводить, що в умовах постійних змін, конкуренції найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, планів, нових підходів та рішень). Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, умінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.
З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Тобто, це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім’ї.
Робота над формуванням успішної особистості потребує від вчителя користування особистісно-орієнтованого підходу до процесу навчання і виховання. Організація ситуації успіху розв’язує багато проблем, тому вчитель повинен ретельно продумувати та планувати свою діяльність, будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості і, звичайно, на вірі в їх успіх. Однією з умов успішного становлення та розвитку особистості є її здатність до самовизначення, яка проявляється в свідомості, інтересах, вчинках, взаємодії з іншими людьми. Процес самовизначення неможливий без усвідомлення людиною самої себе та своїх ціннісно-смислових орієнтирів. В сучасному світі існує величезне різноманіття ціннісних орієнтирів. Але всіх нас об’єднує одне бажання – досягти успіху, хоча розуміння успіху в кожного своє, індивідуальне. Тобто, досягнення успіху означає реалізацію найбільш значущих прагнень людини. В свою чергу бажання досягти успіху втілює потребу в самореалізації, яка передбачає розкриття потенціалу особистості, тобто реалізацію її здібностей, талантів.
В процесі формування успішної особистості школяра важлива роль належить педагогу. Тому що, створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини – це дати можливість кожному вихованцю відчути радість усвідомлення своїх здібностей та їх реалізацію, віри в свої сили. В основі цього підходу - знання і розуміння дитини, віра, любов і повага до неї, бережливе, чуйне ставлення до фізичного, психічного і духовного розвитку, підтримка почуття гідності дитини.
Отже, одне з головних завдань педагога в роботі – розвиток у дітей орієнтацію на успіх, бо вона сприяє формуванню вольових рис особистості, почуття особистої гідності, впевненості у своїх силах; переконати дітей, що успішною може стати будь-яка людина, якщо вірить у себе та працює задля цього, та керувати процесом усвідомленого прагнення успіху.
Технологія реалізація ідеї
Звичайно, класний керівник 5 класу починає свою роботу не в групі дітей, а вже в створеному в молодшій школі колективі учнів. Але колектив класу, як відомо, це жива, динамічна організація дітей, яка розвивається з одного боку під прямим або непрямим впливом дорослих. З іншого боку класний колектив є явищем, яке розвивається спонтанно, тому що діти потребують спілкування і вступають у спілкування не лише за встановленими дорослими рецептами. Ця подвійність знаходить своє відображення в подвійній структурі колективу: формальній, яка визначається через задану систему ділового спілкування, і неформальну, яка складається в процесі вільного спілкування дітей. Ставлення до класного колективу і власне положення в ньому – один з найважливіших критеріїв оцінки товаришів і власної самооцінки. По результатам соціометричного дослідження в моєму класі з 28 учнів проявилось 15 учнів з високими лідерськими якостями, 6 учнів з достатніми якостями лідера, 5 учнів, яких колектив приймав і 2 учні були ізольовані в класі. Починати свою роботу в класі, де більша половина дітей за своєю природою лідери, і при цьому ж в класі є діти «зони ризику» не просто. Перед мною як класного керівника стояла задача організувати таку різноманітну за змістом діяльність учнів, яка б забезпечила створення виховних ситуацій, направлених не тільки на згуртованість класного колективу, але б створювала можливості для успіху дітей, які мають потенціал впливу на однокласників. Мені потрібна була така модель системи виховної роботи, яка б забезпечила розвиток організації дітей мого класу як колективу, при якому характерна постійна заміна лідера в залежності від виду, характеру та змісту діяльності, що забезпечить кожному члену організації можливість побути в ролі лідера та оволодіти навичками організовувати других людей і самоорганізації. Отже, для розвитку учнівського колективу, як засобу самовиховання та ставлення особистості, формуванню життєво необхідних навичок для досягнення успіху в наш час застосовується Колективна Творча Справа (КТС).
Колективна творча справа – це дуже дієвий засіб для швидкої згуртованості колективу в нових реаліях для п’ятикласників, оскільки в плануванні, підготовці, проведенні, обговоренні справи беруть участь усі члени колективу. Це творча справа, оскільки на кожній стадії її здійснення всі учні разом із класним керівником мають змогу виявити свої творчі можливості у пошуку засобів, методів, прийомів, які б забезпечили успіх. Колективні творчі справи розвивають у єдності три сторонни особистості: пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали), емоційно-вольову (почуття, інтереси, потреби), дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру). Участь вихованців у підготовці та проведенні колективних творчих справ як найкраще сприяє їх залученню до активної соціальної діяльності, а отже, створює оптимальні умови для набуття соціального досвіду. На мій погляд, дуже вдало реалізувались в житті мого класу такі колективно творчі справи як підготовка візитівки класу до традиційного свята в гімназії «Посвячення в гімназисти», підготовка та випуск газети до Дня вчителя, підготовка та проведення класних свят, свята для мам та бабусь, ярмарок талантів, «Новорічна казка» для молодших школярів, підготовка новорічних іграшок для Ялинки Друзів в нашій гімназії. Але хотілось би звернути увагу на те, що ефективність колективної творчої справи в системі виховної роботи над формуванням успішної особистості має місце лише тоді, коли вчитель забезпечує всі етапи її проведення.
Етапи проведення КТС:
1. Підготовчий етап (визначення майбутньої справи).
2. Колективне планування. (Складається план майбутньої КТС, враховуються думки груп класу і окремих учнів, обговорюються можливі виконавці тих чи інших доручень, обговорюються всі альтернативні варіанти)
3. Підготовка КТС (уточнення, корекція проекту справи під час її підготовки, періодичне обговорення процесу підготовки, перевірка рівня готовності мікрогруп до участі у справі.)
4. Проведення КТС. (На цьому етапі кожен член колективу має можливість виявити свої творчі здібності, показати результати колективної творчої діяльності).
5. Колективні підсумки. (Цей етап передбачає ретельний аналіз усього ходу підготовки і проведення КТС з метою позитивної оцінки дій мікрогруп, окремих членів колективу, виявлення помилок, які були на всіх етапах, визначення шляхів подолання труднощів і недоліків у подальшій роботі).
Наступна дуже дієва технологія, яка тісно пов'язана з розвитком навичок для досягнення успіху в 21-ому столітті - це технологія методу проектів. Ця технологія, як відомо, зорієнтована на самостійну діяльність учнів; індивідуальну, парну, групову роботу, яку учні виконують протягом певного часу. В основі цієї технології лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, а отже, формується компетентність спілкування рідною, або іноземною мовами. В рамках проекту учні залучаються до вирішення значущої реальної проблеми. Діти зобов'язані знаходити для неї рішення через процес запитання, пошуку, аналізу та застосування інформації, що в свою чергу розвиває їх навички критично мислення. Проходячи цей процес, учні розвивають також навички, що включають вирішення проблем, співпрацю та творчість. Але важливо підкреслити, що мета технології методу проектів - не стільки в вирішенні навчальної проблеми, а в придбанні вищезгаданих навичок протягом усього процесу роботи над проектом.
З розвитком інформаційно-цифрових технологій в наш час, навички впевненого і водночас критичного застосування ІКТ для пошуку, обробки інформації в роботі над проектом, створення презентації проекту набувають особливої актуальності для успішної діяльності. Але не менш важливим є вміння презентувати свою роботу, це вміння виступати перед аудиторією. Students’ Public Skills Presentation - дуже гарний досвід ораторського мистецтва для наших учнів. Індивідуально, в парах чи групах діти готували презентації проектів з тем, вивчених на уроках англійської мови протягом року. Батьки, однокласники, вчителі – звичайно, це дуже доброзичлива аудиторія, яка уважно слухала, підбадьорювала виступаючих і допомогла декому справитись з хвилюванням.
Конкурс на кращого декламатора англійської поезії дав можливість розкритись творчому потенціалу багатьох дітей. Учні з захватом читали The School Kids’ Rap сучасного дитячого поета Джека Фостера. З метою залучення дітей до прояву активної життєвої позиції, в гімназії було організовано інтерактивне голосування за краще прочитання вірша Джека Фостера.
Наступна технологія, дуже цікава, на мій погляд, і дієва в моделі системи виховної роботи з формування успішної особистості – це технологія інтерактивного навчання. Суть цієї технології в тому, що навчальний процес починає відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників процесу. Інтерактивне навчання створює атмосферу співпраці, взаємодії, відчуття партнерства. Інтерактивне навчання це спів-навчання, взаємо-навчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу. Технологія інтерактивного навчання надає учням можливість розвивати такі навички, як відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію під час дискусій або дебатів. Діти вчаться критично мислити, розв’язувати проблеми на підставі аналізу обставин і відповідної інформації, приймати участь у дискусіях, толерантно спілкуватися з іншими людьми. В своїй практиці для створення виховного простору розвитку успішної особистості на класних годинах, на годинах спілкування, класних зборах я часто застосовую такі форми інтерактивного навчання як робота в малих групах, дискусія, дебати, Case-метод, «дерево рішень». При потребі генерування нових ідей ми звичайно користуємось такою формою інтерактивної технології колективного обговорення як «мозковий штурм». Ця форма спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, і дуже доцільна при потребі зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.
Для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму, а також для розвитку навичок співпраці та ефективного спілкування використовую роботу в малих групах. Звичайно, спочатку дітей необхідно навчити працювати в малих групах, познайомити з ролями кожного члена групи та його функціями або задачами.
Алгоритм роботи в малих групах
1. Об’єднайте дітей в групи. (П’ять чоловік – це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи).
2. Запропонуйте дітям пересісти по групам. (Усі члени групи повинні добре бачити одне одного).
3. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи):
- Керівник групи (головуючий): зачитує завдання, організовує порядок виконання, пропонує учасникам групи висловлюватись по черзі.
- Секретар: веде записи результатів роботи групи, як член групи повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.
- Посередник: стежить за часом, висловлює ідеї.
- Доповідач: чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.
4. Під час роботи груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу при необхідності, але не відволікайте увагу на себе.
5. Запропонуйте групам подати результати роботи.
6. Прокоментуйте роботу з точки зору її результатів та питань організації процедури групової діяльності.
Приблизно таким чином можлива організація роботи в групах доти, поки вона не стане звичною для учнів, і тоді вже не потрібно буде назначати ролі в групах, а діти самостійно зможуть продуктивно співпрацювати, вирішуючи поставлену проблему за звичною для них схемою.
Така форма інтерактивного навчання як дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми. Для того, щоб дискусія була відвертою необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Крім того треба навчити дітей правилам культури ведення дискусій. В моєму класі діти вивели наступні правила:
1. Говоримо по черзі, а не всі одночасно.
2. Не перебиваємо того, хто говорить.
3. Критикуємо ідею, а не особу, яка їх висловлює.
4. Поважаємо всі висловлені думки (точки зору).
5. Не змінюємо тему дискусії, поки не завершимо її.
В житті класного колективу, звичайно, іноді виникають конфліктні ситуації, суперечки. Допомогти розв’язати конфлікт, а іноді його навіть попередити, швидше набути ті форми поведінки, які ведуть до ефективної та конструктивної роботи в колективі зможе такий засіб інтерактивного навчання як Case-метод, або аналіз ситуації, випадку або дилеми.
Плануючи годину спілкування з застосуванням Case-методу я заздалегідь підбираю в пресі, літературі чи складаю сама історію з проблемною ситуацією, випадком, дилемою, яку хочу опрацювати з дітьми. Ця ситуація чи дилема повинна бути подана таким чином, щоб дотримувався баланс інтересів сторін. Дилема ставить людину перед важким вибором, який виникає завдяки конфлікту цінностей. Думаючи над дилемою, учні краще починають розуміти свої внутрішні цінності, вони вчаться займати позицію, наводити аргументи на захист своєї позиції і розуміти логіку й обґрунтування позицій інших.
Щоб навчити правильно проводити аналіз проблемної ситуації, дилеми необхідно звернути увагу дітей на основні моменти в роботі. Вияснити:
- Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники ситуації і що ми про них знаємо? Які факти є важливі, а які другорядні? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?
- У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Які питання нам треба вирішити? У чому інтереси кожної з сторін, і в чому вони суперечливі?
- Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції з кожної сторін?
- У чому полягає рішення: Яким може бути розв’язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємося, обираючи таке рішення? Які можуть бути наслідки такого рішення?
Ситуації, випадки, які піддаються дитячому аналізу слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, демонструють людські почуття та емоції, допомагають пов’язати навчання з досвідом реального життя, це можливість застосувати свої знання на практиці.
Як варіант технології рішення проблем можна використати «дерево рішень», яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. Для організації роботи учнів вибираємо проблему, дилему, що не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії, судової справи, ситуації з життя, епізоду літературного твору чи художнього фільму. На дошці малюємо зразок «дерева рішень» або роздаємо кожному учню роздруківку з таким зразком. Формулюємо проблему для вирішення, визнаємо суть проблеми. При обговоренні проблеми питаємо учнів, чи дійсно хочуть розв’язати проблему люди, яких вона стосується. Просимо пояснити, чому сторони прагнуть до розв’язання проблеми. Шляхи і варіанти вирішення проблеми можна визначити шляхом проведення «мозкового штурму». Обговорюємо кожен із варіантів рішення. Що позитивного чи негативного для кожної з сторін він містить? Таким чином можна відхилити частину ідей і залишити 3-4. Далі ділимо учнів на малі групи для колективного заповнення схеми група повинна шляхом обговорення прийти до одного варіанта рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування. Далі кожна група пропонує своє рішення. Проводимо обговорення і маємо лише один варіант рішення.
Схема «Дерево рішень»
Технологія ситуативного моделювання є наступною технологією в системі виховної роботи над формуванням успішної особистості учня. В своїй роботі я використовую імітаційні ігри або рольові ігри. Ігрова модель виховання покликана реалізувати, крім дидактичної мети навчання, ще й комплекс таких цілей як забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості висловлювати свої думки.
Учасникам ігрової моделі надається максимальна свобода інтелектуальної та творчої діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами ігри.
Кожна така гра відбувається за схемою. Учні «вводяться» в ситуацію, на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання учні поділяються на групи і обирають відповідні ролі. Діти висувають припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання. Як правило ігрова модель реалізується в чотири етапи:
1. Орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її проведення).
2. Підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми).
3. Основна частина – проведення гри.
4. Серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду.
Рольова гра імітує реальність призначенням ролей учасникам гри і надає їм можливості діяти «наче насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.
Мета рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвід шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до цієї ситуації, сприяє розвитку критичного мислення, вихованню спроможності знаходити альтернативні можливості дій, співчувати іншим.
Алгоритм роботи з рольовою грою.
Рольова гра повинна відповідати таким вимогам:
- Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.
- При проведенні рольової гри підготовки та чіткою організації потребує як зміст так і форма проведення гри.
- Рольова гра повинна бути прийнята всіма учасниками.
- Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає в учнів почуття задоволення, радості.
- Гра організується таким чином, щоб учні могли б активно спілкуватися.
- Учитель неодмінно сам вірить у рольову гру, у її ефективність. Роль вчителя в процесі підготовки і проведення гри постійно змінюється. На початковій стадії роботи вчитель активно контролює діяльність учнів, але поступово він стає лише спостерігачем.
У структурі рольової гри виділяються такі компоненти: ролі, ситуація, рольові дії.
Перший компонент - ролі. Ролі, що виконують учні на класних годинах, можуть бути соціальними і міжособистісними. Перші обумовлені місцем індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійні, соціально-демографічні), другі визначаються місцем індивіда в системі міжособистісних відносин (лідер, друг, суперник і ін.) Підбір ролей у грі повинний здійснюватися таким чином, щоб формувати в школярів активну життєву позицію, кращі людські якості особистості.
Другий компонент рольової гри - вихідна ситуація - виступає як спосіб її організації. При створенні ситуації необхідно враховувати й обставини реальної дійсності, і взаємини між учнями.
Третій компонент рольової гри - рольові дії, що виконують учні, граючи визначену роль. Рольові дії як різновид ігрових дій органічно зв'язані з характером ролі і включають вербальні і невербальні дії, використання бутафорії.
Висновок
Реалізація сучасних інноваційних технологій виховної роботи допомагає створити виховний простір розвитку успішної особистості, здійснити перехід до педагогіки цілеспрямованого і свідомого формування особистісних рис і якостей молодої людини. Використання інноваційних технологій допомагають створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Робота над формуванням успішної особистості, в свою чергу, потребує від педагога виконання наступних функцій:
- Планування дій та відбір відповідних інноваційних форм і методів роботи;
- Створення ситуації успіху в вихованні та особистісному зростанні дитини;
- Допомога дитині в зростанні, розкритті її творчого потенціалу, коригуючи її діяльність, здійснюючи психолого-педагогічний вплив за допомогою відповідних форм та методів інноваційних технологій;
- Надання практично-методичної допомоги батькам.
Діяльність педагога та учнів в моделі системи виховної роботи з формування успішної особистості передбачає такі результати як:
1. Зорієнтованість учнів на життєвий успіх.
2. Підвищення рівня активності дітей в суспільному житті класу, гімназії.
3. Створення доброзичливої атмосфери в учнівському колективі.
4. Здатність учнів до самокритики, підвищення самооцінки.
5. Підвищення уваги учнів до виховання в собі вольових рис характера.
Отже, вищеописана модель системи виховної роботи сприяє розвитку якостей, притаманних успішній особистості, розвитку організації дітей класу як колективу, сприяє створенню позитивної атмосфери для навчання і праці дітей.
Усвідомлена орієнтація на успіх підтримує учня й після закінчення навчального закладу. Отже, ефект від роботи тривалий, а діяльність у межах реалізації цього напрямку роботи дає можливість виховати молоду людину зі сталою життєвою позицією та орієнтацією на життєвий успіх, тобто успішну людину в усіх її проявах.
Література
2. «Про Основні орієнтири виховування учнів 1-11 класів загальноосвітніх закладів України». Наказ Міністерства Освіти і Науки, Молоді і Спорту України № 1243 від 31.10.2011
3. R.. M. Golinkoff, K. Hirsh-Pasek. Becoming Brilliant: What Science Tells Us About Raising Successful Children APA LifeTools, 2016.- 314
4. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм. – М. : Республика, 1992. – 430 с.
5. Ильин, Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2006. – 544 с.
6. Бех Іван Дмитрович. Виховання особистості: підручник / І. Д. Бех. — К.: Либідь, 2008. — 848 с
7. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : науково-методичний посібник / О.І. Пометун, А.В. Пироженко; ред. О.І. Пометун. – К. : А.С.К., 2004. – С. 8 – 24
8. Intel Навчання для майбутнього. – К.: Видавництво «Нора-принт», 2006
Інтернет ресурси:
Комментариев нет:
Отправить комментарий